Урок пам’яті "Твій біль, Україно, дзвони Чорнобиля"

Урок пам’яті "Твій біль, Україно, дзвони Чорнобиля"

22.10.2017 в 07:40 Бойко Н.І. 541 2 MarynaBaldovska

Урок пам’яті
"Твій біль, Україно, дзвони Чорнобиля"

Ведучий. Добрий день, друзі! Дозвольте розпочати засідання літературної вітальні. Всіх нас привела сюди і з'єднала трагічна подія. Минуть роки і десятиліття, а чорний день Чорнибильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Проблеми Чорнобиля - це біль України. Наш поет-провидець Т. Шевченко писав так:

Світе тихий, краю милий, моя Україно!
За що тебе сплюндровано,
За що, мамо, гинеш?
Чи ти рано до схід сонця
Богу не молилась?
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчила?
"Молилась, турбувалась, день і ніч не спала,
Малих діточок доглядала, звичаю навчала".

Учениця: Чорнобильська трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у Зоні неприборканої стихії. Конкретні факти: діти, що грають у дворі, не знаючи про дозу радіації, яку вони одержують. Покинуті пустуючі будинки, неподалік від яких розки¬дані заражені радіацією собаки. Рудий, помираючий ліс. Провал четвертого енергоблоку АЕС, оплетений сріблястий? смертоносним димом... - все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності, як перестереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

Учениця: Ми летіли над Україною, потопаючою в квітучих садах. Мине яких-небудь сім-вісім годин, і настане для цієї землі нова йра, ера біди і ядерного бруду. Гарна річка Прип'ять! Вода в ній коричнева, мабуть, тому, що витікає із торф’яних поліських болот, течія мідна, бистра. Зачерпнеш рукою терпку коричневату воду, і шкіру відразу стягне від болотних кислот.

Це вони згодом після вибуху реактора і радіоактивного викида стануть добрими коагулянтами - носіями радіоактивних часток та одиниць ділення.

Тут, в Чорнобилі, земля - древня. Тут князь Святослав наречену собі вибирав. Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Та ось вистояв, не помер...

Учениця: 1 година 23 хвилини 58 секунд - в різних приміщенях блоку пролунали послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросиму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випарованого палива (тобто 10 хіросимських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного реакторного графіту, що осів в районі аварії).

Учень 1: І засурмив третій янгол - і велика зоря спала з неба, палаючи, як смолоскип, і спала вона на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі тій - Полин. І стала третина води, як полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона...

Учень:

Зоря - полин
Леонід Вишеславський
Я народився в полиновім краї,
Де легенди сивої розкрилля,
Де себе знаходить і втрачає
Вік новий в гіркому Чорнобиля.
Ні біди, затаєної злоби...
Раптом зразу в пелену туману
Чорнобилям чорним на Чорнобиль
Впало одкровення Іоанна.
Ось спекотний вечоровий захід
Променями пізніми сплива,
І меднявий, неповторний запах
Виділяє далеч степова.
Та певне цей погляд - погляд смерт і
Полинових зір із небокраю?
І вони так страшно, так відверто
І до нині нас застерігають?

Учениця:

Біль твого тіла
Володимир Коломієць

Дитино моя! Ромашко цвіте - не доторкнись.
Трава буяє - не доторкнись.
У бджіл на крильцях доза смертельна - Не доторкнись...
Б'є струм - незримі концентричні кола -
Пульс Землі.
Межа напруги – тридцяти кілометрова зона?
Під небом-піднебінням - гіркота
За сотню кілометрів.
На села осіда печалі пил...
Мільярди сил - прообраз термоядерної смерті –
Явив незримий досі вид, звільнившись від опіки.
Проти гіганта люди, як мурахи, ідуть на бій.
За тебе, дитино моя!
... У дзеркальце, заглянувши, ошкірилася дико,
Позадкувала атомна війна. То було колись - Дніпро горів.
Гасне й не погасне серед поля
Полум'я полинне - на тій зорі.
І на тлі чорнобильського болю.

Учень: Вони бігли без распіраторів, в повній темноті, висвіт¬люючи дорогу кишеньковими ліхтариками. На десятій відмітці повернули в сторону гецеенівського при¬міщення... Приміщення не було. Над ним - небо, полум'я. Перед ними - завали уламків, залишки обладнання і трубопроводів, серед всього - уламки реакторного графіту, від яких світило не менш 10 тисяч рентген на годину. Час іде. Тіло начальника зміни реакторного цеху накопичує рентгени, все темнішим стає ядерний загар в темряві ночі. Загоряє не тільки обличчя і руки, а й все тіло під одежею. Загоряє... горить, горить. Палить нутро. Стало зрозуміло, що реактора більше нема, що він перетворився на великий ядерний вулкан, що хлопці, працюючи в машзалі, загинуть дарма... Пожежники Титенюк, Ігнатенко, Тищура, Ващук...

Першу медичну допомогу їм надав лікар швидкої допомоги Валентин Білокінь. Це були, в основному, ін'єкції заспокоючого. Перше, що кидалося в вічі, це страшне збудження нервів, такого ніколи не доводилося бачити раніше. А це, як вияснилося згодом, був ядерний екстаз нервової системи, супертонус, який змінився згодом тяжкою депресією. Останніми з вогню вийшли Правик, Кибенюк, Телятников. В шість ранку Білокінь теж почав почувати себе погано і був доставлений у медичну частину. А на замлі кругом завалу чорні розсипи графітової кладки реактора. Очі знов і знов повертаються до цієї картини. Тяжко зізнаватися собі в простій і очевидній думці: реактор зруйнований...

Учень: Довго боролися лікарі за життя Володимира Правика. Зроблено внутрівенну пересадку кісткового мозку, влитий екстракт печінки багатьох ембріонів для стимулювання кровотворення. Але потрібна була ще жива шкіра. А вона вся була вбита радіацією. Володя не міг говороти, тільки дивився. Почалося зникнення плоті на очах лікарів і рідних. Він почав таяти, сохнути, зникати. Людина з кожним часом зменшувалася, зменшувалася, зменшувалася. Померлі - почорнілі, висохші мумії - зробилися легкими, як діти.

Учениця: Колись археологи прочитали цікавий надпис на вавилонянських табличках:" Якщо в місті пси збираються в зграї, місту бути зруйнованим".

Місто Прип'ять залишилося покинутим, законсервованим радіацією на кілька десятків років. Місто-привид. Об'єднані в зграї собаки з'їли більшу частину радіоактивних кішок, почали загрожувати життю людей. На протязі трьох днів мисливці відстрілювали вівчарок, догів, спанієлів, пуделів, болонок... 29 квітня вулиці покинутої Прип'яті були засіяні трупами різномастних собак.

Учениця:

Лелека
Дмитро Шупта

Із лісу, кажуть, повтікали лиси,
Зарився кріт! На дно карась осів.
І тільки цей - живий квітневий лицар –
Стоїть на хаті на одній нозі.
Село порожне - як музейна плаха.
Ані шелесь!.. І, певно, через це
Замислилася чорно-біла птаха
Над золотим, крапинкою, яйцем.
Отак і ми, забуваючи легенди,
Розважливо міркуємо про гени,
А воду дистильовану п'ємо...
Нуртуючи нутром своїм понурим,
Несхибно за легендою пантрує
Четвертого реактора більмо.
Полин, чорнобильник, чорнобиль
Гірка траво моя, це ти
Чомусь подумала, що обмаль
Мені твоєї гіркоти.

Учениця: Пам'ять про чорнобильську трагедію - назавжди. Тому що поряд з нами діти, яких не врятували тоді, і життя яких тепер під загрозою. Дітей з Чорнобиля лікують всі країни світу безкоштовно, але сім'ї невзмозі оплатити проїзд своїм дітям. Тоді звертаються до людей, і люди допомагають.

Автор матеріала
Поділитись в соціальних мережах
Прикріплення
Відсутні
Додаткові функції
Друкувати
Надіслати другові
Коментарі
Денис Голуб 09.02.2016 в 19:05Спам
це була трагедія катастрофа яка сталася 26 квітня 1986 року о 2 годині ночі
1
Влад С 13.02.2016 в 15:10
Денис Голуб не о 2 годині ночі а в 1:23:58 ночі. Трагедія реально страшна. Радіаціонна хмара сягає аж берегів Америки. Краще вони би не проводили експеримент на Чорнобильскій АЕС.
-1
avatar